+ В А Р Ф О Л О М І Й
МИЛІСТЮ БОЖОЮ
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,
БЛАГОДАТЬ І МИР
ВІД ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,
А ВІД НАС — МОЛИТВА, БЛАГОСЛОВІННЯ І ПРОЩЕННЯ.
***
Ми звертаємося до Бога любові з піснеспівами подяки,
коли ми знову входимо у Святий і Великий піст, на арену подвижницької боротьби,
посту та утримання, пильності та духовної усвідомленості, оберігання наших почуттів
та молитви, смиренності та самопізнання. Ми розпочинаємо нове і благословенне паломництво
до Святої Пасхи, яка «відкрила для нас ворота раю». У Церкві і власне як Церква,
коли ми бачимо Воскреслого Господа слави, ми всі разом ідемо шляхом обоження благодаттю,
яка веде до небесних благ, «підготовлених Богом для тих, хто любить Його» (1 Кор.
2:9).
У Церкві, де реалізується «вічна таємниця» божественної
ікономії, усі речі мають свою непохитну богословську основу та чисте сотеріологічне
посилання. Втілення Бога і обожнення людини є опорами православної віри. Ми рухаємось
до нашого вічного призначення в любові до Христа. Наш Бог, Який є «завжди для нас»,
ніколи не може бути зведений до якоїсь «вищої сили», укладеної в трансцендентність
і велич всемогутності або її святості. Натомість Він – вічне Слово Боже, яке «прийняло
нашу форму», щоб запросити людство до спільності Його святості, справжньої свободи.
Людину, яку спочатку «вшановували свободою», запрошують вільно прийняти цей божественний
дар. У божественно-людській таємниці спасіння наша синергія також функціонує як
свідок у світі благословення, яке ми пережили – «що ти такого маєш, чого б не отримав?»
(1 Кор. 4: 7) – через любов до «брата».
Святий і Великий піст – це досконалість періоду
переживання цієї свободи, яку дарує Христос. Піст і аскеза не являються дисциплінами,
що накладені ззовні, але добровільною повагою церковної практики, покірністю до
церковної традиції, яка не є чистим порожнім листом, а живою і життєдайною присутністю,
постійним вираженням єдності, святості, соборності та апостольства Церкви. Мова
богослов’я та гімнографії говорить про «радісне горе» та «весну посту». Це тому,
що справжній аскетизм завжди радісний, весняний і світлий. Він не знає дуалізму
чи поділу; він не недооцінює життя чи світ. «Депресивна аскеза», котра призводить
до «посушливості людської природи», не має нічого спільного з духом православ’я,
де аскетичне життя і духовність плекаються воскресною радістю. У цьому сенсі піст
і аскеза містять альтернативну пропозицію життя замість обіцяного помилкового раю
евдемонізму та нігілістичного песимізму.
Ще одним важливим елементом православної аскетичної
духовності є її соціальний характер. Бог нашої віри є «самим соціальним Богом»,
«Богом відносин». Правильно сказано, що Свята Трійця – це «заперечення самотності».
Індивідуалізація спасіння та благочестя, перетворення аскези на індивідуальне досягнення,
оминають увагою троїчно-центричність церковної події. Коли ми постимось тільки для
себе і заради посту, то піст не висловлює дух православної традиції. Духовність
– це животворна присутність Святого Духа, який завжди є «духом спілкування». Справжнє
православне духовне життя завжди стосується церковного виміру нашого існування,
а не певної «духовної самореалізації».
Дотримуючись присвячення цього року Святою Великою
Христовою Церквою «пастирському оновленню та належній турботі про нашу молодь»,
ми закликаємо наших православних юнаків взяти участь у духовній боротьбі Великого
посту, щоб пережити його антропологічну глибину та визвольний дух, щоб зрозуміти,
що православний аскетизм – це спосіб свободи та екзистенційного здійснення в контексті
благословенного життя Церкви, суть якого полягає в тому, щоб «говорити правду в
любові». Наша православна молодь покликана виявити цілісний характер посту, який
в Тріоді оцінюється як «початок духовної боротьби», «їжа для душі», як «матір усіх
доброт і всіх чеснот». Це не просто утримання від певної їжі, а боротьба проти самолюбства
та самодостатності, чутливості та відчутної реакції підтримки до нашого страждаючого
ближнього. Це євхаристійне використання творіння, екзистенційна повнота, спільність
життя та солідарність. Аскеза, піст, молитва і смирення передають аромат і світло
Воскресіння, від якого вони отримують сенс і спрямованість. Як квінтесенція церковного
життя та його есхатологічна спрямованість, Воскресіння нерозривно пов’язує подвижницьке
життя з Божественною Євхаристією, таїнством передбачення невимовної радості Царства
Отця, і Сина, і Святого Духа. Той факт, що Божественна Євхаристія зберігається як
центр життя в Православній Церкві, пов’язаний із тим, що Воскресіння є фундаментом
нашої віри та світлим горизонтом нашої подвижницької духовності, а також нашим добрим
свідченням у світі.
Цими думками ми смиренно закликаємо на всіх вас
милість і благословення Бога любові, щоб ми змогли із побожним серцем провести перебіг
Святого і Великого посту, досягти спасительних Страстей Христа, нашого Бога, і прославляючи
Його невимовне довготерпіння, світло святкувати Його славне Воскресіння, яке веде
нас від смерті до безконечного життя.
Свята і Велика Чотиридесятниця 2020р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.
